Раніше у боротьбі з бур’янами використовували препарати з промислових хімічних відходів, з яких виходили гербіциди суцільної дії.
Сучасні гербіциди мають більш привабливі характеристики:
- В основі препаратів містяться синтезовані органічні сполуки з вибірковою токсичністю (засіб знищує бур’яни, не впливає на польову культуру);
- Препарати діють на унікальні рослинні ферменти чи ферментні системи замість механічного впливу та негативної дії на тварин, гербіциди практично не токсичні для представників фауни (інтенсивність впливу на бур’яни не знижується);
- Необхідна менша концентрація засобу під час обробки посівів від бур’янів.
Незважаючи на вдосконалення хімічних препаратів від бур’янів, важливо знати, як оптимально використовувати засоби й враховувати реакції під час контакту з рослинами, варіативність способів застосування, норм внесення тощо.
У цій статті мова піде про механізми дії гербіцидів – біохімічні чи біофізичні процеси, котрі відображають гербіцидний ефект. Ефекти залежать від швидкості рухомості препарату у рослині, механізму поглинання хімікатів (через листя чи корені).
Для цієї категорії гербіцидів характерна слабка рухомість або повна непорушність у рослинах. Такі гербіциди не використовують для ґрунтового внесення, їх застосовують безпосередньо на частині рослин у фазі вегетації. Препарати високоефективні до однорічних рослин, а багаторічні після використання гербіциду можуть вирости знову. Необхідна токсичність контактних гербіцидів проявляється тільки за умови нанесення препарату на максимальну площу рослинних частин у стані вегетації. Засіб при цьому повинен якомога довше залишатись на поверхні (у вирішенні цього питання допоможуть поверхнево-активні речовини – ПАР).
Ці гербіциди поглинаються рослинами та переміщуються ними. Можливі варіанти внесення – ґрунтове, обприскування частин рослин на етапі вегетації.
Ці пестициди – група гербіцидів за способом внесення: до появи сходів культури. Коли гербіцид потрапляє на ґрунт, він утворює ґрунтовий захисний екран, досягаючи якого, бур’яни у стадії росту гинуть. Застосування ґрунтового гербіциду відтерміновує появу бур’янової рослинності приблизно на місяць.
Необхідність ґрунтових гербіцидів характерна для дводольних просапних культур, овочів, картоплі.
Такі гербіциди застосовують для пригнічення бур’янової рослинності, котра конкурує з конкретною польовою культурою.
Для селективних пестицидів характерні наступні типи вибірковості:
- Біохімічна (культурна рослина розкладає гербіцид до нетоксичних сполук);
- Морфологічна базується на відмінних рисах зовнішньої будови рослин різних видів, особливостях поверхні листя та стебел, які захищають від проникнення хімічного препарату;
- Топографічна передбачає фіксування гербіциду у верхніх шарах землі через поглинання частками ґрунту. Таким чином, діючі речовини хімікату не потрапляють до кореневої зони культури, але бур’яни з верхніх шарів землі знищуються.
Неселективні гербіциди діють на всі рослини, проникають у них через листову поверхню. Препарати суцільної дії у залежності від культури використовують наступним чином:
- Передпосівна обробка полів для знищення ранніх бур’янів;
- Рання післяпосівна обробка до сходів культури;
- Десикація перед збиранням урожаю;
Після прибирання врожаю для пригнічення багаторічних бур’янів.
